ВІЙСЬКОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ)

Анотація

В даній статті розкривається авторське розуміння системи актів військового законодавства Західноукраїнської Народної Республіки, визначається їх загальний поділ за видами правового регулювання суспільно-політичних відносин у воєнній сфері. Робота здійснена зі застосуванням світоглядних, загальнонаукових, спеціально та конкретно-наукових методах пізнання, з яких перевага надається історико-правовому методу, що характеризує значимість норм вітчизняного військового права 1917–1921 років. Встановлено, що до суб’єктів нормотворчості ЗУНР взагалі та у військовій сфері зокрема слід віднести: Українську Національну Раду (УНРада), Державний Секретаріат, галузеві секретаріати, Виділ УНРади, Трудовий конгрес, Уповноваженого Диктатора Євгена Петрушевича (з 9 червня 1919 р.), повітових комісарів і військових комендантів а також повітові УНРади як самоврядні органи. Досліджено, що правові акти ухвалені тими чи іншими суб’єктами нормотворчості ЗУНР мали різні назви, а саме: внесення, декларація, доповідна записка, закон, інструкція, інформаційне повідомлення, меморіал, наказ, обіжчик, оперативний звід, повідомлення, повласть диктатора, присяга, приказ диктатора, протокол, рапорт, рекомендації, розпоряд, розпорядження, розпорядок, угода, універсал, устрій, ухвала, штат, циркуляр тощо. Визначено, що джерелами військового права ЗУНР були: конституційні закони ЗУНР; звичайні закони ЗУНР; підзаконні нормативні акти органів центральної влади та управління; локальні акти місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та відомств: акти військового командування (начальників об’єднань, з’єднань військових частин та установ); міжнародно-правові договори військові правові звичаї. Проаналізовано, що акти військового законодавства ЗУНР забезпечували: правову основу захисту національної безпеки ЗУНР; регулювання діяльності органів, які забезпечували воєнну безпеку ЗУНР; порядок організації й діяльності державних служб у збройних силах ЗУНР; найважливіші положення, що стосуються виконання військового обов’язку; правовий статус військовослужбовців та соціальний захист членів їх сімей; юридичну відповідальність військовослужбовців за скоєнні правопорушення; основу інформаційної безпеки військовослужбовців ЗУНР; правовий захист мирного населення під час війни; процес ухвалення рішень під час ведення воєнних операцій в збройних силах ЗУНР. Вказано, що нове військове законодавство ЗУНР підтвердило вже існуючий армійський порядок та оформило правове положення воєнної організації держави, її організаційні принципи формування і структуру збройних сил Зазначено у висновку про те, що весь комплекс публічно-правових актів військового законодавства Західноукраїнської Народної Республіки кінця 1918–1919 років, які ефективно здійснювали правове регулювання у воєнній сфері, доцільно розподілити на види за їх спеціальним призначенням у військовому будівництві. Подальші розвідки історії джерел вітчизняного військового права пропонується проводити на основі порівняльно-правових досліджень з метою упорядкування та удосконалення сучасної правової системи України.