АНТИКОРУПЦІЙНА ІНФРАСТРУКТУРА УКРАЇНИ: СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ, КОМПАРАТИВНО-ПРАВОВИЙ ТА ОЦІНОЧНО-РЕЗУЛЬТАТИВНИЙ ВИМІРИ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню антикорупційної інфраструктури України крізь призму структурно-функціонального аналізу, порівняння вітчизняної антикорупційної інфраструктури з тими моделями, які створені у країнах – світових лідерах у сфері боротьби з корупцією, аналізу ефективності її функціонування. Методологічною основою дослідження стали діалектичний, структурно-функціональний, порівняльно-правовий та оціночно-результативний методи дослідження. Їх застосування дало змогу визначити діалектику становлення антикорупційної інфраструктури України та окреслити основні функціональні напрями її діяльності; порівняти антикорупційну інфраструктуру України з аналогічними моделями у країнах, які є світовими лідерами у сфері протидії та боротьби з корупцією; оцінити ефективність діяльності антикорупційної інфраструктури України. Здійснене дослідження дало змогу констатувати, що з 2014 р. в Україні формується антикорупційна інфраструктура. Сьогодні вона є надзвичайно розгалуженою та включає систему суб’єктів загальної компетенції; спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції; інших суб’єктів владних повноважень, які протидіють корупції; інституцій громадянського суспільства та приватних осіб, котрі виконують нормативно-регулюючу, стратегічно-плануючу, координаційну, превентивну, контрольну, правоохоронну, фінансово-аналітичну функції у сфері запобігання та протидії корупції, функцію правосуддя щодо корупційних та пов’язаних із ними кримінальних правопорушень. Центральне місце в ній займають спеціально уповноважені органи державної влади, профільною діяльністю яких є запобігання та протидія корупції. Сформована в Україні антикорупційна інфраструктура є значно більшою, ніж та, яка діє у країнах – лідерах у сфері протидії корупції, таких як Данія, Сінгапур, Швейцарія тощо. Водночас функціонування такої інфраструктури не дає змогу Україні бути серед країн, які ефективно протидіють корупції. Згідно з Corruption Perceptions Index (CPI), Україна посіла у 2024 р. 105‑е місце зі 180 країн світу. На нашу думку, досвід країн – світових лідерів у сфері протидії корупції свідчить про те, що не кількість антикорупційних органів, а якість та ефективність їхньої роботи впливають на результати антикорупційної політики держави. Ефективність функціонування антикорупційної інфраструктури України, насамперед спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції, інших суб’єктів владних повноважень, які протидіють корупції, залежить від неухильного дотримання Антикорупційної стратегії та Державної антикорупційної програми з виконання Антикорупційної стратегії. Нині переважна більшість спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції здійснює свою діяльність без належного їх урахування. З огляду на це, планування стратегії та тактики державної антикорупційної політики України потребує ґрунтовного реформування з метою створення реального, дієвого механізму реалізації Антикорупційної стратегії та Державної антикорупційної програми з виконання Антикорупційної стратегії на практиці суб’єктами антикорупційної інфраструктури України.