КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ГАРАНТІЇ ПРАВА НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД ЗА УМОВ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ПРАВОСУДДЯ ТА ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

У статті досліджено конституційно-правові гарантії права на справедливий суд в умовах одночасного впливу двох процесів – воєнного стану та цифровізації правосуддя. Актуальність теми зумовлена тим, що за сучасних умов функціонування судової системи цифрові інструменти перестали бути допоміжним технічним сервісом і перетворилися на чинник, який безпосередньо впливає на доступ до суду, процесуальну комунікацію, рівність сторін, право на захист, публічність розгляду та безпосередність дослідження доказів. Метою статті є вироблення конституційно-правових критеріїв оцінки цифрових форм здійснення правосуддя в умовах воєнного стану та визначення меж їх сумісності з правом на справедливий суд. Методологічну основу дослідження становлять формально-юридичний, системно-структурний, порівняльно-правовий і функціональний методи. У роботі розмежовано три нормативні рівні аналізу: конституційні гарантії, що не підлягають обмеженню навіть в умовах воєнного стану; ширший конвенційний і законодавчий стандарт права на справедливий суд; цифрові умови реалізації цих гарантій. Обґрунтовано, що воєнний стан не формує окремого або зниженого стандарту справедливого суду, а допускає лише такі організаційні й цифрові адаптації, які мають належну правову основу, відповідають критерію об’єктивної необхідності, не руйнують функціональну еквівалентність процесуальних гарантій і передбачають ефективні засоби контролю та юридичного відновлення у разі технічного збою чи порушення прав учасника процесу. Показано, що основні ризики цифровізації концентруються у сфері цифрової нерівності, технічної залежності доступу до суду, фрагментарності електронної інфраструктури, порушення конфіденційності зв’язку із захисником, послаблення безпосередності розгляду та непрозорості алгоритмізованих інструментів. У статті обґрунтовано трирівневу модель конституційної оцінки цифрових змін у судочинстві, що охоплює нормативну легітимність цифрового інструменту, функціональну еквівалентність процесуальних гарантій і контрольованість наслідків технічних збоїв або цифрових помилок. Подальший розвиток електронного правосуддя в Україні має відбуватися в межах конституційно контрольованої модернізації, де цифрова ефективність підпорядкована вимогам справедливого суду.