КІБЕРЗЛОЧИННІСТЬ ЯК ТРАНСНАЦІОНАЛЬНЕ ЯВИЩЕ: КРИМІНОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ТА МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ ПРОТИДІЇ В УКРАЇНІ

Анотація

У статті аргументовано, що притаманна кіберзлочинності транснаціональність обумовлює потребу в комплексному поєднанні кримінологічного та міжнародно-правового підходів як у її науковому осмисленні, так і в практиці протидії. Проаналізовано ключові детермінанти цього явища в умовах цифровізації, зокрема соціально-економічні, технологічні та нормативно-правові чинники. Особливий акцент зроблено на міжнародно-правових інструментах боротьби з кіберзлочинністю та особливостях їх впровадження в Україні. Розглянуто положення Будапештської конвенції про кіберзлочинність і окреслено роль міжнародних організацій у відповідній сфері. Запропоновано напрями вдосконалення національного механізму запобігання та протидії кіберзлочинності. Обґрунтовано, що міжнародно-правові інструменти, зокрема положення Будапештської конвенції, мають визначальне значення для формування дієвої системи протидії кіберзлочинності, оскільки сприяють гармонізації криміналізації відповідних діянь, регулюють процедури збирання цифрових доказів та посилюють міжнародне співробітництво. Підкреслено доцільність активнішого впровадження міжнародних стандартів у національну кримінологічну політику, а також адаптації механізмів міжнародної взаємодії до умов гібридних загроз. Доведено, що ефективна протидія кіберзлочинності можлива лише за умови системного підходу, який поєднує національні та міжнародні зусилля, використання сучасних технологічних рішень і неухильне дотримання стандартів прав людини. Саме це забезпечує належний рівень безпеки в цифровому середовищі та гарантує захист прав і свобод особи. У висновках наголошено, що для України пріоритетними завданнями залишаються подальше впровадження міжнародних стандартів, модернізація національного законодавства та підвищення результативності діяльності правоохоронних органів. Важливим є також зміцнення інституційної спроможності, розвиток технічного потенціалу та вдосконалення професійної підготовки фахівців у сфері кібербезпеки. Перспективи подальших досліджень доцільно пов’язати з аналізом окремих форм кіберзлочинів (зокрема ransomware, phishing, кібершпигунство), а також із розробленням кримінологічних моделей прогнозування та оцінювання ризиків у цифровому середовищі.