ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН У КІБЕРПРОСТОРІ: МІЖ ЗАКОНОМ, КОДОМ І ЗВИЧАЄМ

Анотація

Статтю присвячено аналізу джерел правового регулювання суспільних відносин, що виникають у кіберпросторі, зокрема в умовах поширення блокчейн-технологій та електронних правочинів. У статті досліджено основні механізми та джерела регулювання, які можуть застосовуватися в цифровому середовищі з урахуванням викликів, пов’язаних із швидким розвитком технологій і правовою невизначеністю, зокрема феномени Lex informatica – алгоритмічний код як регулятор поведінки в мережі інтернет та lex electronica – звичаєві норми, сформовані внаслідок усталених практик користувачів. Проаналізовано їх відмінності, характерні риси, вплив на правову систему, а також особливості взаємодії з традиційним правом. Вони обидва є невід’ємними складниками сучасної системи кіберправа та відіграють центральну роль у формуванні нової нормативної реальності, яка значною мірою виходить за межі державного права. Автори зазначають, що зазначені феномени є новітніми джерелами правового регулювання суспільних відносин у кіберпросторі. Автори стверджують, що комп’ютерний код не може повністю замінити правову систему, оскільки йому бракує гнучкості, притаманної правовим нормам. У центрі уваги – проблема ефективного поєднання традиційного права, технічного коду і звичаєвого регулювання. У статті визначено такі основні джерела регулювання у кіберпросторі: національне законодавство; комп’ютерний код (lex informatica); звичаї кіберпростору lex electronica); міжнародні договори; судова практика. Основні джерела правового регулювання в кіберпросторі України складаються з Конституції, галузевих законів щодо віртуальних активів, платіжних послуг, електронних довірчих послуг, інформаційної безпеки та кібербезпеки. Усі вони взаємопов'язані, формуючи комплексний нормативний ландшафт для безпечного розвитку блокчейн-технологій, електронної комерції, цифрової гуманітарної допомоги та державних сервісів. Обґрунтовано, що взаємодія між цими джерелами має бути гнучкою, із дотриманням балансу інтересів між публічним та приватним правом і з додержанням технологічного нейтралітету.