ЕЛЕМЕНТИ КОНВЕНЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Анотація

У даній статті розкрито термінологічно-понятійний апарат та зміст конвенційного механізму захисту права власності особи у кримінальному провадженні на основі аналізу його ключових елементів (матеріально-правової та процесуально-правової складових). У зв'язку із швидкими темпами розвитку міжнародного конвенційного права, національні законодавства держав-учасниць Конвенції про захист прав та основоположних свобод потребують правового узгодження, зокрема у сфері захисту прав і свобод людини у кримінальному процесі. Україна не є винятком. Так, наразі Кримінальний процесуальний кодекс України налічує декілька способів захисту права власності особи, яке було порушено під час здійснення кримінального провадження. Серед них: можливість оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчих органів прокурору вищого рівня, суду та поза процесуальним установам й організаціям, як Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (Омбудсман). Проте розгалуженість та неузгодженість зазначених способів захисту прав особи у кримінальному провадженні врешті призводить до тривалого, а іноді й безуспішного, процесу з відновлення порушених конвенційних прав. Крім того, відсутність єдності між передбаченими способами захисту права власності дезорієнтує учасників кримінального провадження, права яких було порушено, адже вичерпність переліку підстав для оскарження на різних стадіях кримінального процесу призводить до неможливості подати скаргу на ті рішення, дії та бездіяльність слідчих органів, які хоч і не передбачені КПК України, втім є протиправними і наразі грубо порушують конвенційні права такої особи. З огляду на викладене, питання визначення конвенційного механізму захисту права власності особи у кримінальному провадженні не втрачає своєї актуальності та потребує подальшої наукової розробки.