Київський юридичний журнал

КОРПОРАТИВНА СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В ПЕРІОД ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ

2023-11-06T14:24:29+02:00

У статті розглянуто деякі аспекти соціальної відповідальності бізнесу, наведено аргументи щодо необхідності її посилення в період дії воєнного стану. Обґрунтовано, що ділова репутація суб’єктів господарювання нерозривно пов’язана з соціальною відповідальністю бізнес структури. В науковій літературі існує чотири основні підходи до концепції корпоративної соціальної відповідальності: економічний, політичний, соціальний, етичний. Варто відмітити, що у кожній країні соціальна відповідальність бізнесу має певні специфічні риси, але загальною рисою є досягнення однієї мети – забезпечення стабільного суспільного розвитку. Українські компаній з початком військових дій були вимушені переглянути свою стратегію корпоративної соціальної відповідальності та адаптувати її до нових, військових умов. Перед суб’єктами господарювання в період дії воєнного стану постало складне завдання – турбота не тільки про прибутки і сплату податків, а й про соціально незахищені верстви населення, про екологічний стан країни тощо. З початку повномасштабної війни росії проти України українські та міжнародні компаній почали оприлюднили чітку позицію щодо війни – підтримка українського народу та допомога Збройним силам України заради досягнення скорішого миру на українських землях. З перших днів український бізнес проявив свою найкращу сторону – згуртувався та сконцентрувався на допомозі державі та людям. У період дії воєнного стану корпоративна соціальна відповідальність бізнесу є гостро необхідною, оскільки вона стає все більш важливою для навколишнього середовища, суспільства та держави. Позитивним є те, що український бізнес, балансуючи між економічною раціональністю та суспільною відповідальністю, став ще одним фактором неочікуваної обороноздатності України. Проте і бізнес, і держава мають бути готовими повернутися на рейки мирного життя. Повоєнна розбудова країни буде вимагати від держави створення умов для ефективного функціонування корпоративної соціальної відповідальності, а від бізнесу активної участі в екологічних, освітніх проектах, піклуванні про людей з обмеженими можливостями та відновленні зруйнованої інфраструктури країни.

ВИХІД УЧАСНИКА З ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ НА ПІДСТАВІ ОДНОСТОРОННІХ ДІЙ

2023-11-06T14:28:05+02:00

У статті проаналізована правова природа виходу учасника з товариства з обмеженою відповідальністю на підставі дій як юридичних фактів учасників товариства. Особлива ува- га приділена порядку виходу учасника з товариства, якщо для цього потрібна згода інших учасників товариства. Показано, що правова природа виходу учасника з товариства базується на діях як юридичних фактах, у тому числі на односторонніх діях учасників цього процесу. Основними діями учасників цього процесу є дії учасника товариства, який виходить із нього (подання заяви про вихід із товариства), і дії інших учасників товариства (надання згоди на вихід учасника з товариства). Ці дії, що мають цивільно-правову природу, слід розглядати як односторонні дії суб’єктів корпоративних правовідносин. Дії суб’єкта державної реєстрації щодо внесення змін до відомостей Єдиного державного реєстру та надання виписки заявнику, товариству та іншим учасникам товариства слід розглядати як зовнішні публічні дії, юридичні акти, які мають публічно-правову природу. Показано, що подання заяви про вихід з товариства не може розглядатися як односторонній правочин, оскільки ця дія самостійно не породжує настання правових наслідків – припинення корпоративних прав учасника товариства. Односторонній правочин припинення корпоративних прав шляхом виходу учасника з товариства вчиняється при реалізації юридичного складу, основними елементами якого є дії як учасника, який виходить з товариства, так і інших учасників товариства (у випадку надання згоди) та суб’єкта державної реєстрації. Тільки при завершенні всього юридичного складу виникають правові наслідки – припинення корпоративних прав учасника товариства. Односторонні дії є рушійною силою настання одностороннього правочину припинення корпоративних прав учасника товариства та головними щодо реалізації волевиявлення учасника, тобто здійснення суб’єктивного корпоративного права на вихід учасника з товариства. Правовими наслідками для учасника при виході з товариства є припинення його права на частку в статутному капіталі, припинення корпоративних прав, тобто прав з частки, та корпоративних правовідносин з товариством. Правові наслідки для товариства і для інших учасників при виході учасника з товариства залежать від ухваленого рішення товариством зменшувати або не зменшувати свій статутний капітал, що може вплинути на прибуток товариства і на розмір отримуваних іншими учасниками дивідендів.

ДЖЕРЕЛА ВІЙСЬКОВОГО ПРАВА ГЕТЬМАНЩИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVII–XVIII СТОЛІТЬ (ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

2023-11-06T12:50:29+02:00

В даній роботі розкрито авторське розуміння системи основних джерел військового права Війська Запорозького (Гетьманщина), визначено їх загальний поділ за формами та видами. Встановлено значення норм військового права при регулюванні суспільно-політичних відносин у воєнній сфері зазначеного історико-правового періоду. Стаття ґрунтується на світоглядних, загальнонаукових, спеціально та конкретно-наукових методах пізнання – з яких квінтесенцією усього дослідження є історико-правовий метод, що характеризує значимість норм вітчизняного військового права другої половини XVIІ–XVIІІ століть. Досліджено правове становище збройних сил в Україні як перед повстанням гетьмана Богдана Хмельницького, так і в процесі становлення та розбудови козацької держави Війська Запорозького. Зазначено, що саме структура та будова реєстрового козацтва стала основою військової організації Гетьманщини, з поділом на полки і сотні, які свою чергу на сотні, що були одночасно й воєнно-адміністративними одиницями. Зроблено послідовний аналіз українських військових правових звичаїв; договірних грамот, ухвал Генеральної військової ради; постанов Ради старшин; інструкцій Генеральної військової канцелярії; загальнодержавних універсалів та наказів гетьманів; підзаконних актів полковників і сотників; збірників законодавчих актів (Литовський статут 1588 року та його наступні перевидання, Права за якими судиться малоросійський народ 1743 року тощо) як найпоширених джерел військового права Війська Запорозького XVII–XVIII століть. Розглянуто, що правовими джерелами при підготовці кодифікаційною комісією Глави п’ятої «Про службу государеву військову і про порядки воїнські» систематизованого збірника «Права за якими судиться малоросійський народ» 1743 року, де в основному зосереджені норми військового права, були постанови як литовсько-українського так і гетьмансько- козацького права. Встановлено, що перелік вище вказаних груп джерел військового права Гетьманщини не є вичерпаний та може бути доповнений іншими видами в процесі архівних розвідок. Зроблено висновок, що до основних джерел військового права Гетьманщини другої половини XVII–XVIII століть потрібно віднести як норми військового звичаєвого права та і акти офіційного законодавства, за допомогою яких упорядковувалась організація призову на військову службу та порядок її проходження, визначалась відповідальність за воєнні правопорушення тощо. Подальші дослідження еволюції формування джерел вітчизняного військового права та воєнної справи потребують нових, історико-правових та порівняльно-правових розробок для удосконалення вітчизняної правової системи.

ВПЛИВ ЗАКОНОДАВЧОЇ ТЕХНІКИ НА ЯКІСТЬ ЗАКОНУ

2023-11-06T12:54:10+02:00

У статті розкрито сутність та вплив законодавчої техніки на рівень якості закону. В якості складових законодавчої техніки розглянуто мовний, що має вияв у простоті, стислості, ясності і точності законоположень; логічний, що забезпечує визначеність, послідовність та несуперечливість закону та процедурний, порушення якого не лише ускладнюють його прийняття, а і може слугувати підставою визначення закону неконституційним. На прикладі норм різноманітних галузевих нормативно-правових актів визначено помилки, спричинені порушенням правил законодавчої техніки та запропоновано шляхи їх усунення. В якості мовних засобів досліджено законодавчу стилістику та лінгвістику, особливості побудови словосполучень, речень у тексті закону. Серед логічних підсистем досліджено закон протиріччя, виключеного третього, тотожності. Особлива увага приділена впливу процедурних правил на якість закону через аналіз нормопроектної діяльності та прийняття закону.

ЛЮДИНОЦЕНТРИЗМ ЯК ІДЕЙНА ОСНОВА ФУНКЦІОНУВАННЯ УКРАЇНИ ЗА ДОБИ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

2023-11-06T12:56:41+02:00

Стаття присвячена дослідженню впливу людиноцентричної ідеології на функціонування Української держави за доби цифрової трансформації. Дослідження базується на аналізі законодавства України, а також вітчизняної та зарубіжної спеціальної літератури, присвяченої функціонуванню держави за доби цифрової трансформації. Методологічною основою дослідження були порівняльно-правовий, системний методи та аксіологічний підхід до таких соціально-правових цінностей, як людина, її права, свободи за доби цифрової трансформації. Їхнє застосування дало змогу з’ясувати значення людиноцентризької ідеології для функціонування Української держави за доби цифрової трансформації. Проведене дослідження дає змогу констатувати, що існує принаймні три базових умови, поєднання яких дає змогу говорити про реальний людиноцентризм в межах конкретної держави. По-перше, це верховенство права, яке полягає у визнанні людини, її гідності, належній їй прав та свобод найвищою соціальною цінністю, яка обумовлює обов’язок держави служіння кожній людині. По-друге, правова держава, мета функціонування якої полягає у найповнішому гарантуванні та забезпеченні прав і свобод кожної людини. По-третє, реальне щоденне служіння правової держави, кожного публічного службовця людині через утвердження забезпечення її прав та свобод. Лише при одночасному поєднанні всіх цих умов можна говорити про реальний людиноцентризм у державі. Цифрова трансформація є об’єктивним та триваючим процесом, який глибинно впливає на суспільство та кожну окрему людину. Наразі важко однозначно оцінити його вплив на правоутворення, права та свободи людини. З одного боку, цифрова трансформація надає нові можливості для комунікації влади та приватних осіб, а також інституції громадянського суспільства з приводу формування змісту законів та підзаконних нормативно-правових актів. З іншого боку, цифрова трансформація є чинником, який негативно впливає на право на конфіденційність, а також може нести загрозу функціонуванню суспільства в цілому через такі явища як кібератаки, дезінформація, маніпулювання суспільної свідомістю через інтернет ресурси.

ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ РЕАЛЬНОГО ТА ПОТЕНЦІЙНОГО КОНФЛІКТУ ІНТЕРЕСІВ У ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ

2023-11-06T12:59:52+02:00

Статтю присвячено дослідженню доктринальних та нормативних підходів до визначенню конфлікту інтересів у діяльності публічних суб'єктів. Окрему увагу присвячено аналізу наявних дефініційних категорій, таких як «реальний конфлікт інтересів» та «потенційний конфлікт інтересів», а також їх співвідношення із поняттям «приватний інтерес». Наведено міжнародні передумови важливості дослідження та виявлення недоліків у нормативному регулюванні конфлікту інтересів. Наведені у статті приклади наукових підходів до визначення конфлікту інтересів дозволяють зробити висновки про їх узгодженість, що свідчить про наявність оптимального доктринального підґрунтя для подальшого вдосконалення законодавства. Також у роботі було охарактеризовано та проаналізовано зміст та ознаки наведених понять, визначено, що декларативний характер визначень не відповідає сучасним потребам у розрізі реалізації антикорупційної політики держави. Було з'ясовано, що законодавець застосовує дуалістичний підхід до визначення приватного інтересу, який є, з одного боку, ознакою наявності конфлікту інтересів, а з іншого – його безпосередньою складовою (як реального, так і потенційного). Досліджено, що фіксування наявності конфлікту інтересів у діяльності публічних службовців є основою кваліфікації правопорушень та встановлення балансу публічно-приватних інтересів у державі, як однієї з цілей адміністративного права. На підтвердження цього наведені приклади адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, які містять суб'єктивні та об'єктивні ознаки наявності конфлікту інтересів. Окремо з'ясовано, що відсутність чіткого прямого передбачення у чинних нормативно-правових актах наявності конфлікту інтересів в діяннях публічних службовців, провокує правові ситуації, в результаті яких будуть мати місце ознаки реального чи потенційного конфлікту інтересів. Зроблено висновок, що поточне нормативно-правове регулювання потребує грунтовного та глибокого доопрацювання в частині визначення елементів конфлікту інтересів. Окремо варто приділити увагу також розширенню та ідентифікації ознак конфлікту інтересів для правильної кваліфікації правопорушень.

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ АДАПТАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ДО ACQUIS COMMUNAUTAIRE ЄС

2023-11-06T14:16:52+02:00

Дану статтю присвячено аналізу трансформаційних змін у процесах наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу з урахуванням особливостей політично-державного розвитку та встановлення нового світового порядку. Проаналізовано історичні нормативні передумови закріплення двостороннього політико-правового зв'язку між Україною та ЄС, описано головні особливості та тенденції співпраці. Окрему увагу приділено положенням Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, яка стала відправною точкою остаточної співпраці сторін та офіційного визнання України частиною Співтовариства. Окрему увагу приділено теоретичному аналізу поняття адаптації та визначення її ролі у процесі трансформації законодавства України. Встановлено та узагальнено, що теоретичне осмислення процесу адаптації зводиться до двох основних напрямів: як процесу поступового та безперервного наближення чинного законодавства України до законодавства ЄС або ж як процесу імплементації конкретно визначених положень законодавства Європейського Союзу, що регулює відносини у чітко визначених сферах спільного інтересу сторін Угоди про асоціацію. З'ясовано, що імплементація є засобом адаптації законодавства України до законодавства ЄС, а адаптація поняттям ширшим та полягає у перейнятті досвіду, традицій ЄС в правову систему України, універсалізації та уніфікації правових норм, приведенні до спільного знаменника регуляторної функції права наднаціонального та правової системи України. Окрему увагу було приділено аналізу впливу військового стану на стан адаптаційних процесів в законодавчій системі України в контексті дотримання принципів верховенства права та справедливості як основоположних в системі права ЄС та України та які відображають ціннісні орієнтири міжнародної співпраці. Визначено найбільш вразливі прояви даних концептуальних базисних стандартів, серед яких, зокрема перерозподіл влади у державі та створення тимчасових органів – військових державних адміністрацій; обмеження активного та пасивного виборчого права; зниження рівня захищеності та поваги до прав людини і громадянина і забезпечення базових потреб у безпеці; легітимне обмеження окремих прав та свобод громадян тощо.

РЕАЛІЗАЦІЯ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ

2023-11-06T14:20:30+02:00

У статті запропоновано аналіз сучасного розуміння верховенства права в умовах глобалізаційних викликів для сучасного світу. Увагу зосереджено на історичних аспектах розвитку ідеї верховенства права, наповнення його змістом, який відповідав потребам того часу. Проаналізовано основні теоретичні підходи до розуміння даної концепції в межах наукових досліджень вітчизняних учених. З'ясовано, що з теоретичної точки зору верховенство права на сьогодні можна розуміти в контексті дуалістичної теорії: як самостійний стандарт, що відображає позитивістську концепцію і фактично означає верховенство норми права, тобто юридично закріпленого правила поведінки, що санкціоноване державою та визнане нею у встановленому порядку обов'язковим, недотримання якого в свою чергу має наслідком відповідальність учасника суспільних відносин у разі його порушення, а також як комплексну теорію, яка вміщає в собі широке змістовне наповнення концепції верховенства права як абстрактного суспільного регулятора, що може формально виражатись не лише у законодавчих приписах, а й і у правових традиціях, звичаях, цінностях, які об'єктивно є необхідними суспільству та державі. Проаналізовано конституційне закріплення верховенства права в правовій системі України, наведено приклади розуміння змісту та ролі верховенства права Конституційним Судом України. Окрему увагу приділено актуальним рішенням Європейського Суду з прав людини та положенням актів міжнародних і європейських організацій. Зроблено висновок, що позитивне та природне право повинні існувати органічно для забезпечення верховенства права як загальної ідеї, а однією з основних проблем верховенства права на сьогодні залишається його декларативність визначення на рівні міжнародних організацій миру, які ігнорують реальні проблеми окремих суб`єктів міжнародних відносин, зокрема і України.

ОТРИМАННЯ ТА ПІДГОТОВКА ДЕЯКИХ ОБ’ЄКТІВ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ ПІД ЧАС СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

2023-11-06T14:43:12+02:00

У статті представлені теоретичні положення та засновані на них практичні рекомендації, спрямовані на забезпечення законності та ефективності роботи суду з окремими об’єктами експертизи, зокрема щодо відібрання біологічних зразків від особи та підготовки для експертного дослідження матеріалів кримінального провадження. Констатовано, що якість експертизи залежить не тільки від компетентності експерта та валідності використовуваних ним методик, а й від стану та обсягу, наданого в його розпорядження матеріалу, що вимагає від судді не лише наявності знань відповідних норм процесуального права, але й криміналістичних методів отримання та підготовки об’єктів для експертного дослідження. З метою уникнення ситуації, коли експерт за браком об’єктів дослідження чи ідентифікаційних ознак і, як наслідок, наявності деяких сумнівів схиляється до певної відповіді на поставлене запитання під впливом відомостей про загальну ситуацію у справі (наприклад, визнання особою винуватості), пропонується надавати експерту лише дані та матеріали кримінального провадження, що підлягають безпосередньому дослідженню. Задля унормування порядку та умов отримання від особи біологічних зразків для проведення експертизи необхідно розробити міжвідомчий нормативно-правовий акт. Наразі ж при ухваленні рішення щодо примусового відібрання біологічного матеріалу для експертного дослідження та оцінки його результатів пропонується ураховувати: ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення; доказову значущість даних, які передбачається отримати із застосуванням заходів фізичного впливу (зокрема, наявність інших доказів певних фактів і обставин); можливість альтернативних способів отримання зразків; наявність зафіксованої належним чином відмови особи добровільно надати біологічні зразки та її мотиви; ризики для здоров'я обвинуваченого, спосіб проведення процедури та ступінь заподіюваного нею фізичного болю, душевних страждань тощо.

ОГЛЯД МІСЦЯ ПОДІЇ У ХОДІ РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ

2023-11-06T14:46:14+02:00

Статтю присвячено дослідженню специфіки проведення огляду місця події при розслідуванні кримінальних правопорушень проти довкілля та вивченню тактичних рекомендацій щодо проведення цієї слідчої (розшукової) дії. У більшості випадків огляд місця події проводиться невідкладно і до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, коли у працівників досудового розслідування наявні незначні дані про вчинене кримінальне правопорушення проти довкілля і вихідна слідча ситуація вимагає від слідчого проведення необхідних дій з підготовки до огляду місця події і залучення необхідних спеціалістів в галузі екології. Традиційно огляд місця події поділяють на три етапи (підготовчий, робочий, заключний) на кожному з яких слідчий виконує певні процесуальні дії з метою проведення огляду. У ході підготовки до проведення огляду місця події при розслідуванні кримінальних правопорушень проти довкілля, слідчому необхідно залучити до огляду криміналістів та спеціалістів в галузі екології, які під час проведення огляду зможуть надати допомогу у здійсненні фото- та відеозйомки, вилучення слідів протиправних дій, речових доказів, здійснення замірів та відібрання проб, а також надати консультацію з приводу питань, віднесених до їх спеціалізації. До огляду місця події можуть бути залучені екологи, ветеринари, геологи, біологи, інженери, гідрометеорологи, маркшейдери, іхтіологи, єгері, працівники державної екологічної інспекції, працівники суб’єктів господарювання, інспектори рибоохорони, працівники санітарно- екологічної інспекції тощо. Робочий етап огляду місця події у кримінальних правопорушеннях проти довкілля вимагає ретельного вивчення обстановки місця події, детального огляду наявних об’єктів, їх ознак та взаєморозташування, виявлення та фіксації слідів кримінального правопорушення та наслідків, що настали. На заключному етапі результати проведення огляду місця події перевіряються та вносяться до протоколу огляду з яким ознайомлюються поняті та учасники цієї слідчої (розшукової) дії.

ЗАГАЛЬНОСОЦІАЛЬНІ ЗАХОДИ ЗАПОБІГАННЯ КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОПОРУШЕННЯМ НА ОБ’ЄКТАХ ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА

2023-11-06T14:49:13+02:00

У статті наголошено, що мінімізація запобігання кримінальним правопорушенням у сфері надання послуг населенню нажаль зумовлена відсутністю нормативно-правового забезпечення як самої діяльності по запобіганню кримінальним правопорушенням, так і в частині суб’єктів їх формування та реалізації. Встановлено, що загальносоціальне запобігання кримінальним правопорушенням у сфері водопровідно-каналізаційного господарства повинно бути спрямоване на формування нормативно-правового забезпечення такої діяльності й комплексну правову його реалізацію на загальнодержавному та відомчому рівнях з метою системного кримінологічного аналізу водопровідно-каналізаційного господарства, встановлення й усунення причин та умов кримінальних правопорушень у цій галузі, а також осіб (організованих груп та злочинних організацій), припинення їх діяльності до безпосереднього вчинення протиправного діяння, відвернення або мінімізація наслідків (розкрадань; аварій; збитків довкіллю, підприємствам водопровідно-каналізаційного господарства, населенню та ін.). Збереження водних ресурсів, покращення їх якості є невід’ємною частиною стратегії сталого водокористування, яка повинна бути спрямована на запобігання порушень природного балансу використання водних об’єктів України; надзвичайних ситуацій й негативному їх впливу на здоров’я населення; екологічної катастрофи; правопорушенням. На сьогодні законодавче забезпечення функціонування водопровідно-каналізаційного господарства є розгалуженим та включає в себе більш ніж п’ятдесят нормативно-правових актів. Тому, збільшення кількості протиправних дій на об’єктах водопровідно-каналізаційного господарства зумовлено мінімізацією захисту таких стратегічних об’єктів, зокрема в частині запобігання правопорушенням й чітким розподілом компетенцій серед множинних суб’єктів забезпечення й охорони такої сфери. До суб’єктів запобігання правопорушенням на об’єктах водопровідно-каналізаційного господарства віднесено органи загальнодержавного рівня (Кабінет Міністрів України, Мінрегіон України – суб’єкти формування та прийняття стратегічних рішень) та регіонального (підприємства централізованого питного водопостачання, централізованого водовідведення, підприємства водопровідної та каналізаційної мережі, підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення – суб’єкти реалізації), правоохоронні органи та громадськість (Національна поліція, Національне антикорупційне бюро України, Бюро економічної безпеки, громадські організації – суб’єкти охорони). Автором запропонований План заходів щодо запобігання кримінальним правопорушенням на об’єктах водопровідно-каналізаційного господарства на 2025–2030 рр. за напрямами інформаційне, аналітичне, контрольне та ревізійне забезпечення, які включають в себе найбільш важливі: моніторинг, аналіз змін характеру протиправних дій та їх причин на об’єктах водопровідно-каналізаційного господарства; обрання дієвих тактичних заходів впливу на протиправні діяння з урахуванням військових, економічних, соціальних умов, стану водопровідно-каналізаційного господарства, правоохоронних можливостей; вжиття заходів щодо мінімізації розкрадань, зловживань, необережних дій та ін.; шляхи залучення населення, громадських організацій і рухів; критичну оцінку результатів роботи та коригування заходів запобігання; моніторинг прозорості прийнятих управлінських рішень, а також доходів та витрат керівних, відповідальних службових осіб.

ВСТУПНІ ПРОМОВИ ЯК СКЛАДОВА ПРОЦЕДУРИ ВИЗНАЧЕННЯ ОБСЯГУ ДОКАЗІВ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ДОСЛІДЖЕННЮ, ТА ПОРЯДКУ ЇХ ДОСЛІДЖЕННЯ

2023-11-06T14:54:13+02:00

У порівняння з Кримінальним-процесуальним кодексом України 1960 р. (далі КПК України 1960 р.) в діючому Кримінальному процесуальному кодексі України (далі КПК України) суттєвих змін зазнала процедура визначення судом обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження. Зокрема, кодексом передбачене право сторін кримінального провадження проголосити вступні промови, де зазначається, якими доказами сторона підтверджуватиме наведені нею обставини, порядок дослідження доказів, а також може бути зазначена позиція сторони. Аналізуючи та підтримуючи позицію вчених щодо доцільності запровадження процедури судових промов у кримінальне судочинство, наведена точка зору, що їх реалізація на практиці має психолого-юридичне значення. В юридичному аспекті це проявляється у тому, що: а) на відміну від КПК України 1960 р. діючий кодекс не містить обов’язку прокурора оголошувати весь обвинувальний акт. Задум законодавця є зрозумілим, спрямований на прискорення кримінального процесу, нівелювання можливості сторони захисту затягувати провадження. Але, всі відомості про обставини кримінального правопорушення містяться в обвинувальному акті, єдиному документі досудового розслідування, який бачить суд на початку судового розгляду. Отже, оголошення прокурором його короткого викладу може не дати суду повного системного уявлення про вчинене діяння, не дозволить створити в його свідомості цілісну «картину» того, що відбулося, визначитися, які обставини кримінального провадження потрібно встановлювати; б) зміст судових промов дозволяє визначитися суду, чим будуть оперувати сторони при відстоюванні своєї позиції та з обсягом цих матеріалів, отже визначитися з обсягом доказів, що будуть досліджуватися та порядком їх дослідження. У психологічному – роль промов полягає в тому, що: а) правильно побудована структура вступної промови та її вміле піднесення аудиторії, дозволить заволодіти увагою присутніх, підніме авторитет виступаючого, що позначиться на результативності сприйняття іншими подальших його виступів, реплік тощо; б) сторони кримінального провадження у промові можуть акцентувати увагу на ключових моментах кримінального провадження, як то: правильності кваліфікації кримінального правопорушення, істотності порушень прав обвинуваченого під час досудового розслідування, наявності у сторін конкретних доказів на підтвердження їх точки зору щодо діяння тощо. У свою чергу це може вплинути на свідомість судді, «запрограмувати» його на більш ретельний аналіз питання, на яке зроблений наголос у промовах. Висловлена думка відносно недоцільності розширення кола учасників судового провадження, які мають право на проголошення вступних промов.